Vladyslav Krylasov's website

Керівництво (суть, настанова і спосіб роботи командира)

Опубліковано:

Погони старшого сержанта.
Зміст

Загальні зауваги

Командиром стають завдяки:

  • виховання;
  • вишколу;
  • турботи;
  • нагляду та контролю.

Керівництва можна навчитися завдяки:

  • теоретичним настановам;
  • прикладам тих осіб, під керівництвом яких ми служили і завдяки характеру яких вдалося розкрити найкраще в нас.

Ці обидві речі необхідні. Однак приклад є важливішим, адже людина має несвідомий інстинкт наслідування, який спонукає її до того, що вона формується за зразком тих, кого вона любить.


Збройні сили України. Фото: Радіо Свобода
Збройні сили України. Фото: Радіо Свобода
  • Командир мусить мати добрі фахові знання, певні знання людської природи і великий обсяг людяності.
  • Командир є душею війська. Яким він є, таким є і його військо.
  • Спершу твої люди,а щойно тоді - ти. Будь скромним. Радше бути, аніж вдавати.
  • Вчити сили, які криються у твоїй військовій частині. Пізнати здатності окремого і оцінити їхню вартість для загалу. Підтримка і використання талантів свідчить про інтелігентність і певний людський формат.
  • Виділити для кожного найкраще для нього місце. Створити відчуття солідарності.
  • Здатність зізнатися у бракові знань. Як командир, ти повинен мати стільки резерву, аби могти з глибоким визнанням сказати: “Це краще знає Маєр!”.
  • Солдат прагне нести відповідальність. Дай йому її стільки, скільки можливо. Однак, ти мусиш його і прикривати. Окрім того, ти повинен сам бути готовий зробити те, що ти передоручаєш.
  • Ти повинен прислухатися до пропозицій про покращення. Їх слід обʼєктивно перевірити. Якщо є можливість їхнього застосування, тоді вислови виразну похвалу. При її відкиданні обʼєктивно озвучити причини цього.
  • Віддавати чіткі накази і займати послідовну позицію. Командир може показати людське вирозуміння, не здаючись “мʼяким”.
  • Зберігати спокій у критичних ситуаціях. Чим критичніша ситуація, тим довший час на розмірковування, тим спокійніший голос.
  • Не бути примхливим. Не зганяти особисте роздратування на підлеглих.
  • Не бути дрібʼязковим. Дозволяти людям усі можливі свободи. Тоді вони легше коритимуться примусу.
  • Не бути буркотливим, а при потребі висловити гостро і чітко догану.
  • Під час служби бути суворим, але справедливим. Після служби - доброзичливим.
  • Не згадувати помилки. Кожен знає, що й командир є лише людиною зі своїми недолугостями і помилками.
  • Командир є людиною, і, він також потребує певного визнання і підбадьорення. Його часто мучать турботи і сумніви.

Характеристика командира

Приклад

  • Командир мусить бути прикладом у фаховому і людському сенсі.
  • Особистий приклад є найважливішим. Солдати воліють вчинків, а не слів. Лише приклад імпонує.

Спосіб життя

  • Незаплямоване несення служби і ведення життя (жінки, алкоголь, грошові справи).
  • Команда, яка зважає лише на досвід, знає усе. Моральні промахи не вибачаються. Гультяїв і вітрогонів не поважають.
  • Двозначності та слизькі історії з уст командира, або навіть лише їх толерування, применшують його авторитет.

Постава перед військовим підрозділом

  • Впевнена поведінка.
  • Добра постава і правильна уніформа за будь-яких обставин.
  • Особисто дотримуватися строгої пунктуальності.
  • Говорити просто і природно. Вагому роль відіграє тон. Солдат виконує наказ чи вказівку охочіше, коли командир віддає її привітно. Грубість і безособовість при віддачі наказу, можливо, й забезпечують покірність, але не послух і розуміння. Мова мусить бути доцільною, короткою і логічною, але її тон - гуманним.

Щирість

  • Коли тобі дозволено, то розповідай людям те, що ти знаєш. Нічого не приховуй, не перебільшуй, не применшуй серйозності.
  • Дотримуйся свого слова. Краще не не давати обіцянки, аніж порушити їх.

Наполегливість і стійкість

  • Прагнути до мети з витривалістю та енергією. Хто дозволяє себе легко відволікати чи намагається робити забагато на раз, той не досягне своєї мети.
  • Бути при потребі сталевим, утім ніколи - упертим. Якщо ти неправий, то визнай це. Цим ти лише піднімеш свій авторитет.
  • Не тримай прапор за вітром, а дотримуйся своїх принципів.
  • Будь незмінно спокійним, ввічливим і привітним. Це також належить до наполегливості.

Справедливість

  • Навіть незначна несправедливість руйнує духовний і моральний стан військового підрозділу швидше за будь-яку диверсійну діяльність.
  • Справедливість цінується більшістю людей більше за хліб і успіх.
  • Скарги розглядати неупереджено і справедливо. Розібратися у незрозумілих обставинах. Виправдані претензії захищати також і перед вищим командуванням.

Енергійність

  • Не розсипатися важкими наріканнями на недосконалість зовнішніх обставин, а енергійно працювати над усуненням недоліків.
  • Нічого не відкладати на пізніше: “Використовуй кожну годину!”.
  • Вживати всіх заходів, якщо справи йдуть погано.
  • Жити не лише добрими намірами. Втілювати волю в дію. Завзято займатися й неприємними справами.

Відвага

  • Мати відвагу зізнаватися.
  • Відстоювати свої переконання навіть за несприятливих обставин.
  • Відвага є нічим іншим, як мистецтвом діяти так, наче нам не страшно.
  • Будь пильним, аби твої люди через якесь непорозуміння не подумали, що ти з ними не підеш “через вогонь і воду”.

Незворушність

  • Дій відповідно до давнього вислову: “Дай, Боже, мені незворушно прийняти ті речі, які я не можу змінити. Дай відвагу змінити ті речі, які змінити я можу, а також мудрість відрізнити одне від іншого!”.
  • “Неуникненне прийняти і з цього зробити щось корисне!”.

Гумор

  • Гумор є неоціненним даром для керівника.
  • Гумор є виразом кращої настанови щодо життя. Гумор є веселою частиною мудрості. Джерелом його є внутрішня доброта. Гумор дозволяє побачити речі з правильної перспективи і надати належне їм місце. Гумор дозволяє тобі ставитися до речей з певної дистанції та з добротою.
  • Гумор для військового підрозділу завжди є джерелом сили.

Такт

  • Такт є “мастилом” для співжиття людей.
  • Хто у спілкуванні зі своїми підлеглими вважає такт зайвим, той, імовірно, настроює свої оптичні приціли ударами молотка.

Людяність

  • Людиноненависники зазвичай виявляються поганими командирами. Керівник мусить бути людяним.
  • Людяність складається з:
    • ввічливості;
    • привітності;
    • готовності допомогти.

Фізична працездатність

  • Утримувати себе фізично працездатним є твоїм обовʼязком.
  • Як командир, ти мусиш також робити фізичні вправи і спонукати до цього підлеглих.
  • Фахові здібності та всі твої моральні якості не принесуть нічого, коли ти не матимеш фізичної витривалості. Аби бути визнаним керівником у бойовому військовому підрозділі, ти мусиш бути достатньо працездатним.

Авторитет

  • Ми розрізняємо “зовнішній авторитет” і “внутрішній авторитет”.
  • Армія надає командирові зовнішній авторитет: звання, відзнаки, компетенції.
  • Командира поважають на підставі його позиції у військовій ієрархії. Однак там, де командир опирається виключно на цей зовнішній авторитет, неуникно виникає напруження, що погіршує внутрішню готовність військового підрозділу.
  • До зовнішнього авторитету мусить долучатись особистий авторитет. Особистий авторитет ґрунтується на людських, солдатських і технічних якостях командира. Хто має особистий авторитет, того добровільно визнаватимуть підлеглі. Тож він може розраховувати на співпрацю з ними за важких умов, адже вони його поважають і довіряють йому.

Ставлення до дисципліни

  • Кожен командир має своїх командирів. Він мусить їм підкорятися,рівно ж як він повинен командувати своїми підлеглими.
  • Він зобовʼязаний ставитися до свого командування з повагою і послухом. Його підлеглі уважно спостерігають за ним. Тож він зобовʼязаний бути їм добрим прикладом.
  • Визнається лише обопільна дисципліна. Командир мусить виконувати своїм обовʼязки з такою ж точністю, якої він вимагає від своїх підлеглих.

Знання людей

  • Знання людей складається з досвіду та інтуїції.
  • Ти не можеш зазирнути у серце людини, яка стоїть перед тобою.
  • Стався до неї неупереджено.
  • Сприймай її спершу за пристойну людину, допоки не зауважиш протилежного.
  • Не звертай уваги на соціальне становище, віровизнання і партійну належність, допоки ти їх узагалі не знаєш.
  • Влучний висновок ти можеш зробити лише після тривалішої співпраці.

Ти часто матимеш справу з людьми, які пройшли крізь сувору життєву школу. Вони, як правило, озлоблені і недовірливі. Вони заледве ще вірять у доброту і справедливість.

Ці люди поводитимуться щодо тебе збуджено і агресивно. Тут є лише дві можливості:

  • ти можеш нетерпеливо і ображено накинутися на них, покликаючись на військовий авторитет;
  • ти можеш терпеливо вислухати їх і приділити їм трохи часу: при цьому ти нічого не втрачаєш, а завдяки цій спокійній поведінці лід доволі швидко розтане.

Знання підлеглих

Командир роти мусить знати:

  • імʼя і фах усіх осіб;
  • дисциплінарно покараних;
  • попередньо карно засуджених (цю інформацію він не повинен без потреби передавати молодшим командирам);
  • солдатів із особливо важким досвідом;
  • сиріт;
  • колишніх учнів спецшкіл;
  • колишніх вихованців інтернатів;
  • позашлюбних дітей;

Окрім того, командири взводів повинні знати:

  • особливі потреби;
  • носії почуття гумору;
  • над ким глумляться;
  • тих, хто не має де провести відпустку;
  • тих, хто не отримує пошти;
  • тих, хто не виходить нікуди.

Командири відділень мусять, окрім того, знати:

  • імена;
  • одинаків;
  • осіб, які добре працюють;
  • пари друзів і кліки;
  • фінансових геніїв;
  • тих хто не має грошей.

Джерелами такої інформації є:

  • складена особою письмова біографія;
  • особиста розмова з людьми.

Кожен командир, починаючи з командира роти і закінчуючи командиром відділення, виділяє у своєму записнику половину сторінки на особу. Тут фіксується найважливіша інформація. Це вимагає зусиль і часу, однак винагороджується. Адже це значно полегшує розуміння особи. Деякі особливості особи та її реакції раптом стають ясними і зрозумілими.

Мати час на підлеглих

  • Ти мусиш мати час для твоїх людей і могти слухати. Солдат рідко коли йде до командира неважливими справами. Переважно йдеться про особисті труднощі. Поверхневим прислуханням на порозі ти солдатові не допоможеш. Керівник, котрий дивиться на свій годинник, коли хтось виливає перед ним своє серце, поводиться неправильно. Він руйнує довіру солдатів. З наступними труднощами він уже до нього не прийде.

Створити довіру

Створити довіру між тобою і твоїми людьми. Шляхи до цього:

  • справедливо поводитися з людьми;
  • прихильно ставитися до людей: вони відчувають інстинктивно, чи ти їх поважаєш і чи прихильно налаштований щодо них, або ж - ні;
  • турбуватися про їхні потреби і їхній добробут;
  • заступатися за них зовні і згори, захищати їх; не жертвувати малим, щоби служити могутнім; однак турбота про власних людей не повинна замикатися на отриманні переваг стосовно інших підрозділів (як-от домагатися більшої кількості відпусток тощо), це було б не по-дружньому;
  • уникати карʼєрного мислення: не зловживати підлеглими і не використовувати їх лише як засіб до мети або ж для власного просування.

  • Не втиратися в довіру. Довіра виростає не з фамільярності, а з відкритої, обʼєктивної інформації.
  • Організовувати години запитань і відповідей. Розбиратись з питаннями, які найбільше турбують людей.
  • Командир є відповідальним за свій підрозділ. Тому він мусить також брати на себе провали і невдачі у своїй зоні відповідальності й відповідати за них. Перекидання провини на підлеглих суперечить настанові справжнього керівника.

Командир і спеціаліст

  • У багатьох сферах командир неминуче є “неспеціалістом”, але він мусить знати про функції спеціаліста достатньо, щоби правильно оцінити його здатності та відрізнити вміння від імітації.
  • Командир мусить отримати від спеціаліста точну інформацію про сферу його спеціалізації. Це не применшує його авторитету. Навіть навпаки: підлеглий радий за визнання його кваліфікації та зацікавленість з боку командира.
  • Ставлення юного командира до старшого, більш досвідченого підлеглого: добрі стосунки зі старшим, обізнаним у його фаховій царині підлеглим і молодшим командиром без спеціалізації є гартовані, коли обидва дотримуватимуться самодисципліни і солдатських чеснот:
    • молодий командир повинен ставитися до старшого підлеглого, більш досвідченого і заслуженого, з тактом коректністю і повагою;
    • старший підлеглий мусить виявляти повагу перед ширшою військовою загальною освіченістю командира і добровільно визнавати військовий ієрархічний лад.

Самоперевірка командира

Час від часу занурюйся в себе і запитуй себе:

  • Яке враження я справляю на людей? Чи стовбичу я байдуже без діла? Неохайний, без коректної форми, боязкий, нерішучий або ж гримаю на людей і ставлюся до них зверхньо? Чи справді сприймають вони мене як свого командира: не стільки завдяки завдяки ранговим відзнакам, скільки завдяки внутрішній вартості?
  • Коли найбільша спека чи найсильніший дощ, чи перебуваю я, підбадьорюючи, серед них?
  • Чи виправляю я помилки моїх людей постійно і ґрунтовно, чи лише тоді, коли мені це випадає зробити?
  • Чи ставлюсь я до особи у дисциплінарних випадках так, що вона усвідомлює свою помилку і виправляється? А чи виглядає так, немов я лише зганяю на ній свою нехіть?
  • Чи я є справжнім керівником у тому сенсі, що бійці найкраще проявляють свої можливості завдяки моєму впливу і моєму прикладу? А чи належу я до тієї категорії керівників, які під великим пресом витискають з підлеглих лише дещицю послуху?
  • Чи перебування в одному військовому підрозділі повʼязує солдата зі мною, чи, радше, розділяє?
  • Я є першим чи останнім, до кого він звертається, коли потрапляє у труднощі та потребує допомоги?

Організація праці

  • Командир мусить керувати й адмініструвати військовим підрозділом.
  • Керування є головним завданням, адміністрування - додатковим.
  • Якомога більше сили приділяти головному завданню. Якомога менше - додатковому.
  • Ти не можеш робити все сам. Певні речі мусиш залишити за собою, а інші - делегувати.
  • Вишкіл і виховання мусиш принципово залишати за собою. У цьому ти не повинен шукати собі заміну.
  • Управління (адміністрування) можна і потрібно в основному делегувати.
  • Ти не повинен витрачати свій час на такі речі, які можуть виконати інші. У разі сумніву вони можуть принаймні підготувати всі роботи настільки, аби ти зміг опісля виконати їх у якнайменший час.
  • Аби впоратись із письмовою комунікацією, тобі потрібно швидко проглянути і розсортувати отриману кореспонденцію:
    • що можна відразу передати на виконання штабові та ротному управлінню;
    • що може виконати заступник;
    • що мушу зробити я сам; тут, знову ж таки:
      • що можуть інші принаймні підготувати (наприклад, роздобути документ, тощо);
      • що мушу зробити я сам.

Підсумування принципів

Фото: t.me/V_Zelenskiy_official
Фото: t.me/V_Zelenskiy_official

Командир дещо перебільшено: “Не роби сам нічого, але потурбуйся про те, щоби все було зроблене!”.

Не бути “перевантаженим”. Командир завжди має час.

Не думайте, що якась річ буде виконана погано лише тому, що її не виконав ти сам. Спочатку завдання, які ти роздаватимеш, виконуватимуться, ймовірно, дещо гірше, ніж коли б ти здійснив їх сам. Однак це швидко зміниться. Також і твої підлеглі будуть вчитися і рости.

Завдяки вчасному делегуванню ти мусиш створити собі свободу для розмірковувань і дій. 1

Джерела


  1. Дах, Ганс фон. Техніка бою. Том 1, частина 1 / Перекладала з німецької Катерина Котюк; науковий редактор українського видання Олег Фешовець. 2-ге опрацьоване вид. Львів: Видавництво “Астролябія”, 2021. 160 с.